Історія звільнення відомого українського діяча Тараса Шевченка з кріпацтва відома всім.
Проте всіх деталей, пов'язаних із цією важливою для становлення письменника подією, ніхто до кінця не знає.

Безліч питань залишилися відкритими:

  • Чому люди вирішили допомогти Шевченку з його викупом?
  • Хто став ініціатором цього процесу?
  • Всі деталі лотереї портрета Жуковського,
  • теперішнє місцеперебування картини та її копії.

Ці та інші подробиці і нині цікавлять особливо яскравих прихильників творчості Кобзаря.


Для з'ясування деяких з цих питань, звернемо увагу на свідчення самого митця та його сучасників.


Шевченко в майстерні Брюллова - Картина Меліхова 1947.У початковому варіанті біографії, яка написана рукою Кобзаря, зазначалось, що для викупу Шевченка Карлом Брюлловим був написаний портрет Василя Жуковського для лотереї. Ця лотерея планувалась проводитись між членами царської родини. В інших джерелах значиться, що то була приватна лотерея, в якій брала участь не лише імператорська родина, а в більшій мірі представники інтелігенції. Такі суперечності несуть за собою абсолютно різний смисловий акцент даної події. Бо є суттєва різниця між викупом поета та розіграшем картини, яку б не відмовився мати кожен.


Байка про те, що звільненням з кріпацтва Шевченко завдячує саме царський родині в майбутньому призвела до неприємних наслідків для поета, які він власноруч описує у своєму щоденнику на десятому році заслання.


Місце та час проведення лотереї достеменно також невідомі. Найбільш вірогідною є версія, що лотерея проводилась в царській родині. Такий висновок можна зробити з фактів, наведених у первісному варіанті автобіографії Шевченка. Проте існує й версія того, що розіграш картини проводився на квартирі у російського письменника Володимира Сологуба. Такого висновку можна дійти, проаналізувавши записку Матвія Вієльгорського до Володимира Одоєвського.


Незважаючи на переконливість даного варіанту, він також може бути помилковим. У замітці художника Миколи Бикова, який на прохання Вієльгорського створив копію портрета Жуковського, значилось, що копія вийшла напрочуд вдалою, і він не впевнений, який саме портрет розігрувався у тому "домашньому колі".


Згодом Бикову таки вдалося довідатись про долю обох мистецьких творів. За його словами, оригінал, написаний Брюлловим, дістався імператриці, а його копія надійшла до Третьяковської галереї. Нині саме остання картина зберігається у Національному музеї Т. Шевченка. На сьогодні її й вважають оригіналом, написаним рукою Брюллова.


Будемо сподіватись, що ці проблеми ідентифікації вирішиться, як свого часу вирішилась атрибуція ще однієї копії, яку приписували самому ж Брюллову. При ретельному дослідженні виявилось, що даний твір, написаний аквареллю, належить самому Тарасу Шевченку. Зараз портрет належить фонду Національного музею письменника.