Історія звільнення відомого українського діяча Тараса Шевченка з кріпацтва відома всім.
Проте всіх деталей, пов'язаних із цією важливою для становлення письменника подією, ніхто до кінця не знає.
Безліч питань залишилися відкритими:
- Чому люди вирішили допомогти Шевченку з його викупом?
- Хто став ініціатором цього процесу?
- Всі деталі лотереї портрета Жуковського,
- теперішнє місцеперебування картини та її копії.
Ці та інші подробиці і нині цікавлять особливо яскравих прихильників творчості Кобзаря.
Для з'ясування деяких з цих питань, звернемо увагу на свідчення самого митця та його сучасників.
У початковому варіанті біографії, яка написана рукою Кобзаря, зазначалось, що для викупу Шевченка Карлом Брюлловим був написаний портрет Василя Жуковського для лотереї. Ця лотерея планувалась проводитись між членами царської родини. В інших джерелах значиться, що то була приватна лотерея, в якій брала участь не лише імператорська родина, а в більшій мірі представники інтелігенції. Такі суперечності несуть за собою абсолютно різний смисловий акцент даної події. Бо є суттєва різниця між викупом поета та розіграшем картини, яку б не відмовився мати кожен.
Байка про те, що звільненням з кріпацтва Шевченко завдячує саме царський родині в майбутньому призвела до неприємних наслідків для поета, які він власноруч описує у своєму щоденнику на десятому році заслання.
Місце та час проведення лотереї достеменно також невідомі. Найбільш вірогідною є версія, що лотерея проводилась в царській родині. Такий висновок можна зробити з фактів, наведених у первісному варіанті автобіографії Шевченка. Проте існує й версія того, що розіграш картини проводився на квартирі у російського письменника Володимира Сологуба. Такого висновку можна дійти, проаналізувавши записку Матвія Вієльгорського до Володимира Одоєвського.
Незважаючи на переконливість даного варіанту, він також може бути помилковим. У замітці художника Миколи Бикова, який на прохання Вієльгорського створив копію портрета Жуковського, значилось, що копія вийшла напрочуд вдалою, і він не впевнений, який саме портрет розігрувався у тому "домашньому колі".
Згодом Бикову таки вдалося довідатись про долю обох мистецьких творів. За його словами, оригінал, написаний Брюлловим, дістався імператриці, а його копія надійшла до Третьяковської галереї. Нині саме остання картина зберігається у Національному музеї Т. Шевченка. На сьогодні її й вважають оригіналом, написаним рукою Брюллова.
Будемо сподіватись, що ці проблеми ідентифікації вирішиться, як свого часу вирішилась атрибуція ще однієї копії, яку приписували самому ж Брюллову. При ретельному дослідженні виявилось, що даний твір, написаний аквареллю, належить самому Тарасу Шевченку. Зараз портрет належить фонду Національного музею письменника.
