Історія
Тарас Григорович Шевченко був перепохований у Каневі 10 (22 травня). Тож з того часу Кобзар почив на Чернечій горі.
Селяни Копають могалу Тарасу Шевченку.
Перша Могила
Першу могилу було оформлено у вигляді степової “козацької” могили:
Відбудували склепіння з цегли, зверху насипали землі в два яруси, а накінець обклали камінням.
Поряд встановили дубового хреста.
Фото першої могили -1983-84
Так могила простояла до 1884 року.
В цьому році на могилу встановили хрест з чавуну, та поставили огорожу.
(Більшість видань вказує що хрест був придбаний на народні кошти.
Проте за деякими свідченнями гроші на хрест надав Варфоломій Шевченко - який на той момент опікувався могилою.)
Малюнок - Могила Шевченка з хрестом. 1898
Того ж року винайняли доглядача - та збудували хатинку для нього на горі, поряд з могилою. В одній половині хатинки проживав сам доглядач, в іншій відкрили перший музей Шевченка - “Тарасову світлицю”
Бюст
В 1923 Після захоплення України більшовиками народний хрест було зруйновано.
Замість нього було встановлено памятник-бюст
Фото - памятник з бюстом.
Заповідник
В 1925 році створено заповідник “Могила Шевченка”
1934 року та Чернечій (Тарасовій) було засновано музей Шевченка.
В 1939 році було закінчено бронзову постать поета, що дивиться на Дніпро. Так могила поета набула сучасного вигляду.
Фото в 1970
Догляд за могилою.
За могилою добровільно та безкорисливо (або й вкладаючи немалі кошти) постійно наглядали люди.
Григорій Честахівський.
Вимушений був покинути могилу через пару місяців, після розмови з Київський генерал-губернатором (Влада боялась заколотів, а місцеві пани написали на нього донос.)
Варфоломій Шевченко.
Вніс неоціненний вклад в набуття місцем поховання статусу заповідника\музею.
Намагався викупити земельну ділянку, на якій поховано Тараса Григоровича, проте перші спроби були марними. То ж він виплачував щорічно оренду цієї землі.
Саме за сприяння Варфоломія Шевченка (Та Василя Гнилосирова) була збудована хатинка в якій проживав Іван Ядловський.
Вже під кінець життя зміг викупити цю землю за 100 рублів сріблом.
І одразу ж подарував її Каневу.
Також хотів подарувати місту 3000 рублів, щоб на проценти від цієї суми сплачували за догляд за могилою. Проте Каніська дума відмовилась прийняти цей дар.
Василь Гнилосиров
Після смерті Варфоломія опікуватись могилою став його помічник Василь Гнилосиров, письменник та публіцист. Вів архів “тарасової гори” - звідки й ми й дізнаємося про встановлення хреста, оренду й викуп землі, та ін.
